Відбувся тематичний захід з нагоди сторічного ювілею від Дня народження Катерини Зарицької

   В понеділок, 03 листопада, в районній центральній бібліотеці пройшов тематичний захід з нагоди сторічного ювілею від Дня народження Зарицької Катерини Миронівни, члена ОУН, зв’язкової Романа Шухевича, організатора і керівника Українського Червоного Хреста.

   Ведуча заходу Богдана Дмитрук розпочала захід із сторінок історії її життя.

   «Народилася пані Катерина 3 листопада 1914 в Коломиї. Закінчила в 1932 Львівську гімназію. З 1930 стала членом ОУН. Протягом 1931–1932 входила до дівочої бойово-розвідувальної п’ятірки під керівництвом Марії Кос. До її складу входили також Дарія Гнатківська, Віра Свєнціцька та Олена Недзвєцька. У 1935-1936 роках була заарештована й засуджена на Варшавському процесі до 8 років ув'язнення. Згодом засуджена на Львівському процесі до 5 років тюрми. Однак на підставі амністії вийшла на волю в грудні 1938.

   5 листопада 1939 року взяла шлюб у Соборі святого Юра із Михайлом Сорокою.

   Протягом 1941-1943 була крайовою провідницею жіночої сітки ОУН, а з 1943  - організатором і керівником Українського Червоного Хреста. З 1945 по 1947 –  зв'язкова Головного Командира УПА Романа Шухевича.

   У вересні 1947 заарештована органами НКВС та засуджена до 25 років ув'язнення. Вийшла на волю у вересні 1972 року із забороною проживати в Західній Україні. У зв'язку з цим поселилась у наше місто Волочиськ. Померла 29 серпня 1986. Перепохована на Личаківському цвинтарі».

   Приємними спогадами поділилася запрошена на захід Ганна Хведусь, жителька міста Підволочиськ, яка добре знала Катерину Зарицьку за життя, оскільки на той час працювала медсестрою у Волочиську та доглядала її.  Пані Ганна дуже захоплюється нею, говорила, що Катерина була дуже закоханою в Україну, готовою принести себе в жертву на благо держави. Розповідала про те, що Зарицька була з інтелігентної сім’ї, мати – з попівської родини, батько – професор. Зналася вона на лікарських травах. Неодноразово передавала посилки із сушеними суницями для політв’язнів-шістдесятників. Любила відпочивати в Карпатах.

   Найбільше пані Ганні запам’ятався подарунок від Катерини Зарицької – саджанці малини та чорних тюльпанів, які ще й досі ростуть на її подвір’ї. Ці квіти вона бере на всі заходи, пов’язані з українською державністю.

   Згадала також і про те, як Комітет державної безпеки постійно слідкував за її життям, - про це вона дізналася лише після розпаду СРСР.

   На завершення пані Ганна сказала, що ніколи не забуде українську героїню і бажає, аби всі ми хоча б на частинку були такими ж патріотами державності, якою була Зарицька.

   Підсумки зібрання підвів Володимир Матусяк, головний спеціаліст відділу культури райдержадміністрації, який наголосив на необхідності розвінчувати стереотипи відносно українських борців за незалежність, нав’язані нам радянською ідеологією.

   Окремо зупинився Володимир на темі кохання героїні: «Це була історія надзвичайно чистої й трагічної любові. Катерина Зарицька й Михайло Сорока прожили разом лише чотири місяці, а пронесли свої високі й чисті почуття через 59(!) років радянських таборів».

 

За матеріалами сайту райдержадміністрації