Відкрито пам’ятник духовному батькові України Тарасу Шевченку

   Довгоочікувана подія в Волочиську нарешті відбулась,  25 грудня урочисто відкрили пам’ятник українському мислителю, поету, художнику і просвітителю – Тарасу Григоровичу Шевченку. Зазначимо, що це вже третій пам’ятник  Великого Кобзаря в нашому районі. Цьогоріч  такі  пам’ятники вже встановлені   в с.Порохня і в с.Щаснівка.

   Ідею встановити пам’ятник подав Волочиський поет Федчишин М.Й. міській раді, де її охоче прийняли. За підсумками конкурсу  переможцем стала скульптурна композиція  Івана Сонсядла з Тернополя.

   Відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку стало визначною подією для нашого міста,  в нинішній непростій ситуації в Україні це є символічно, адже саме зараз постать Великого Кобзаря є тим, що має об’єднати всіх – від заходу до сходу, від півдня до півночі країни. Всі ми розуміємо, що сьогодні Шевченківське слово актуальне як ніколи, адже Великий Кобзар був гуманістом і дуже любив Україну.

   В урочистій  церемонії  відкриття пам’ятника українському Кобзарю взяли участь  заступник голови обласної ради Хитрук І.В., заступник голови районної ради Пазюк С.М., перший заступник голови РДА Коваль В.В., перший заступник міського голови Васильченко О.О., депутат обласноъ ради Чубар В.М.  депутати районної ради, голови територіальних громад, представники громадських організацій, жителі міста.

   Митрофорний протоієрей Микола Фатич, настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці прочистав святкову молитву та освятив пам’ятник.

   Виступаючі на урочистостях акцентували увагу на величі постаті Тараса Шевченка – великого сина української землі, чия душа сповнена високої любові до України. Серце, помисли, талант великого Кобзаря були посвячені служінню рідному народові. Його поезії є надзвичайно актуальними в наш час, служать українцям дороговказом у розбудові держави.

   І сьогодні, коли Україна стоїть на роздоріжжі світових шляхів, коли внутрішні чвари її роз’їдають, як і 100, 200, 500 років тому, гострою проблемою є необхідність пам’ятати про своє коріння. Саме пам’ять наша, пам’ять історична, пам’ять кожної особистості робить нас живим суспільством, згуртованим, зцементованим у націю і державу.