Тартаковський Ісаак Йосипович

Тартаковський Ісаак Йосипович
Народний художник України

Народився в 1912 році у м.Волочиськ Хмельницької області.
Професійну підготовку І.Тартаковський пройшов спочатку у Київському інституті кінематографії, закінчивши кінооператорський факультет. Успішно працював над новелою “Новина” Стефаника під керівництвом О.Довженка. У кінофільмі “Велике життя” О.Пархоменка виявив себе майстром живопису і був відзначений за майстерність у виконанні високохудожніх розкадровок кінострічки. Але творчий дар митця в усій повноті був виявлений під час навчання у художньому інституті, де проходив школу у таких видатних вчителів, як : О.Шовкуненко, К.Єльва, М.Шаронов, І.Шпільман, В.Костецький, С.Григор’єв, Т.Яблонська.. Вірність академічній школі митець проніс крізь усе своє творче життя.
Мистецтво Ісаака Йосиповича Тартаковського відобразило багато сторінок української історії ХХ століття. Він був причетним до історичного творення свого народу, бо почувався його сином. Але провідною темою його мистецтва були образи творчої інтелігенції України, оспівування людини – трудівника, розкриття її внутрішньої краси та моральної сили.
Майже сімдесят років творчості... Спілкування з видатними особами пройшло через мистецтво Ісаака Йосиповича. Героями його картин були: композитори О.Білаш, А.Штогаренко, актори Г.Юра, Н.Ужвій, Л.Руденко, О.Задніпровський, письменники П.Тичина, Б.Олійник, О.Гончар, Б.Чалий, П.Воронько, М.Стельмах, М.Зарудний, А.Головко.
За галерею портретів кращих робітників заводу “Більшовик” художнику було присвоєно звання “Майстер золоті руки”.
Не минула Ісаака Йосиповича тема геноциду єврейського народу, яку він розкрив у композиціях “Менора” та портретах фашистських жертв Я.Капера, О.Рожченко.
Його творчість продовжують діти – Анатолій та Олена, які з надзвичайною повагою і любов’ю розповідають про творчість свого батька.
Помер Ісаак Йосипович Тартаковський в 2002 році. Він прожив гарне мистецьке життя, якому б міг позаздрити не один художник.
Його мистецтво , персональна посмертна виставка, яка була експонована в 2004 році у столичному будинку художника, ще раз переконує в тому, що ця творчість має неабияку історичну вартість для нащадків.