Дузь Іван Михайлович

Дузь Іван Михайлович
Член Спілки письменників СРСР, вчений,
Заслужений працівник культури Української РСР

Народився 18 листопада 1919 року в м.Волочиськ Хмельницької області. 1937 року, по закінченні Волочиської середньої школи, вступив на українське відділення філологічного факультету Одеського державного університету імені І.І.Мечникова й розпочав свою літературну діяльність. Все перекреслила Велика Вітчизняна війна. Іван Михайлович пішов на фронт.
Учасник війни з липня 1941 року. Брав участь у визволенні міст: Житомира, Тернополя, Кракова, Братислави. Виступав з віршами та кореспонденціями у фронтовій пресі.
Навчання завершив уже після війни. Працював учителем Волочиської середньої школи №1, де викладав українську мову й літературу.
З 1951 по 1952 роки Іван Дузь був редактором Волочиської районної газети “Зоря”. Письменник згадував: “Друкувався на її шпальтах, редагував, мав світлі хвилини радості і хвилини зажури. “Зоря” вчила пізнавати глибини народних дум і прагнень, розрізняти самобутні характери, милуватися красою душі і захоплюватися золотими червінцями мозолів мудрих хліборобів. “Зоря” – вчитель і наставник літературної молоді, джерело натхнення всіх добрих та величних справ”.
Пізніше працював кореспондентом у Хмельницькій обласній газеті “Радянське Поділля”.
В листопаді 1952 року Іван Михайлович вступив до аспірантури при Одеському державному університеті. У 1954 року захистив кандидатську дисертацію на тему: “Правда в боротьбі за ідейність та художню досконалість української радянської літератури (1929-1941 років)”, а у 1967 році докторську дисертацію на тему: ”Остап Вишня і розвиток української радянської сатири та гумору”.
З 1956 року він - декан філологічного факультету Одеського державного університету, а з 1972 року завідувач кафедри української літератури.
І.Дузь очолював Одеську організацію Спілки письменників України. Був делегатом ІV-VІІ з’їздів письменників України, V Всесоюзного з’їзду письменників.
За активну лекторсько-пропагандистську діяльність він удостоєний звання “Заслуженого працівника культури Української РСР”, нагороджений орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни першого ступеня, орденом “Знак Пошани”, орденом Кирила та Мефодія першого ступеня, медалями.
Помер І.М.Дузь 22 листопада 1996 року, залишивши після себе творчий доробок, який знадобиться ще не одному поколінню студентів, вчителів, бібліотечних працівників.